Члени Сіменого клубу нашої парафії відвідали святині та визначні місця Поділля і Буковини

.

28 червня 2018 року члени Сімейного клубу нашої парафії відвідали святині та визначні місця Поділля і Буковини. Поїздку очолив духівник Сімейного клубу та клірик нашого храму ієрей Іоанн Ружицький

Вранці о сьомій годині, ми вирушили з молитвою у подорож. У другій половині дня ми прибули на Подільські землі. Першою зупинкою паломників став найдавніший печерний монастир Подільської землі – Бакотський скельно-печерний монастир, згадка про який датується 1024 роком. Розташований поблизу затопленого Дністровським водосховищем села Бакота на території національного природного парку "Подільські Товтри". Звідси відкривається чудовий вид на річку Дністер. 

В ході екскурсії мандрівники дізналися про цікаві історичні факти створення Дністровського водосховища, про долю вже не існуючого на карті України села Бакота, про сам скельно-печерний монастир, що має дуже насичену історію. Особливістю сучасного наповнення монастирських печер є те, що ікони, які люди  залишають на їх стінах, є традиційно шанованими різними конфесіями. Під час візиту до заповідника учасники насолодилися надзвичайно чудовими місцевими краєвидами, чистим повітрям і джерельною водою.

Після неймовірних краєвидів Бакоти наші парафіяни вирушили до Кам’янця-Подільського – міста, що зберегло дух середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту і містобудівної структури середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі.

Кам'янець-Подільська фортеця є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець» і належить до «Семи чудес України». Вона відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.).

До творення неповторного архітектурного вигляду Кам’янець-Подільського у різні періоди його історії доклали майстерності архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини та ін.

Особливо захоплюючим було враження від вдалого поєднання міцних оборонних мурів міста, Старого замку (XII–XVIII ст.) та високих стрімких скель каньйону річки Смотрич. 

Надзвичайно привабливими для нас стали  фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи. Неабиякий інтерес викликав і унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом.

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію. Так, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі.

У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672 р. під частурецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів.

Ознайомившись з історією та оглянувши древню Кам'янець-Подільську фортецю ми направилися у старе місто, яке зачарувало своїми вуличками, будинками і храмами, яких тут безліч. Побачили навчальні корпуси колишньої Подільської духовної семінарії. Саме тут навчалися такі видатні постаті, як: Микола Леонтович, Олександр Лотоцький, Віктор Приходько, протоієреї Іоанн Шипович та Юхим Сіцинський. 

Ближче до опівночі ми прибули до місця ночівлі, місця, яке не залишить нікого байдужим – це Банченський Свято-Вознесенський чоловічий монастир неподалік кордону з Румунією. Намісником святої обителі є архієпископ Банченський Лонгін, Вікарій Чернівецької єпархії. Владика є усиновителем та батьком-опікуном більше 400 діток, більша частина яких є хворими, ВІЛ-інфікованими та інвалідами. Проживають вихованці поряд з монастирем у селі Молниця, де стараннями владики Лонгіна ці сироти мають все необхідне для повноцінного розвитку, в першу чергу його батьківську любов, якої як не дивно, вистачає на всіх та піклування монахинь-виховательок.

Знайомство зі святинями обителі розпочалося о п’ятій ранку наступного дня – 29 червня, де під час ранкової літургії всі учасники помолилися і  причастилися Святих Христових Таїн. По завершенні літургії, братія монастиря провели екскурсію монастирем.

Під час екскурсії наша група зустрілася з намісником обителі архієпископом Лонгіном (Жар), який благословив усіх присутніх і дав настанови. Кожен учасник подорожі відчув спокій та мир у душі після такої зустрічі, а посмішка владики назавжди залишила теплі спогади у серцях паломників.  Приємним доповненням до вищезгаданих вражень стала смачна монастирська трапеза якою щедро частують всіх гостей обителі.

Саме з цим радісним настроєм ми вирушили до чудового і древнього міста Чернівці, яке має вікову історію. Прямуючи до міста ми завітали до дитячого будинку в селі Молниця, де виховуються усі діти владики Лонгіна. На території дитячого будинку відвідали храм та поспілкувалися з дітками які в той час виконували послух у храмі. Очі…, очі цих дітей якісно і кардинально відрізняються від очей тих дітей з якими ми зустрічалися в звичайних дитячих будинках. Їх очі були наповнені радістю і любов’ю, а з уст не сходила посмішка. Тобто на перший погляд, завдяки любові і опіці владики та піклуванню монахинь ці діти нічим не відрізняються від дітей з повних, благополучних і успішних сімей.

Прибувши до Чернівців, нас зустріли місцеві священики, секретар Чернівецької консисторії - архімандрит Никита та співробітник протоієрей Георгій. Батюшки розповіли про різні цікаві факти з життя Церкви на території Буковини та про саме місто. Дякуючи Богу, ми змогу потрапити до Свято-Духівського собору, Свято-Михайлівського собору,  чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці, ЧНУ ім. Федьковича, а також прогулятися по центральній вулиці, що має назву на честь письменниці Ольги Кобилянської.

Останній день нашого перебування на Буковині розпочався з нічної літургії у Банченському Свято-Вознесенському чоловічому монастирі.

30 червня, з великим захопленням і благоговінням наші паломники о третій годині ночі взяли участь у богослужінні, яке звершувалося на румунській мові у храмі праведного Лазаря, що знаходиться на монастирському кладовищі та причастилися Святих Христових Таїн. У цьому храмі проводиться чернечий постриг монахів та монахинь.

Після молитви розпочалась не менш цікава і насичена дорога додому. На шляху до Києва ми відвідали Боянський жіночий монастир на честь Боянської ікони Божої Матері у Чернівецькій області, де помолилися перед чудотворним  образом Божої Матері.

Завітали до Хотинської фортеці (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця XIII–XVIII століть у місті Хотині на Дністрі, що у Чернівецькій області.

Хотинська фортеця колись була одним із найбільших військових форпостів Османської імперії. Могутнім захистом українських земель. Тут відбувались великі історичні битви. За фортецю боролись князі та імперії, під її стінами гинули тисячі воїнів. Та війни і правителі все одно залишились в історії, а Хотинська фортеця – і досі одна із найгарніших архітектурних пам’яток України.

Хотин – давнє місто двох світів – християнського і мусульманського.

В XI столітті на скелястому березі Дністра східно-слов’янські племена побудували “град” Хотин. Від Х до ХІІ століття місто встигло побувати у складі аж трьох князівств – Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського.

На протязі багатьох століть на цих землях співіснували дві різних культури – мусульманська та християнська. Будівництво церков змінювалось спорудженням мечетей, на руїнах яких потім знову були церкви.

Хотинська фортеця – одна з найяскравіших історичних та архітектурних пам’яток України. Тут настільки гарно, що відомі кінорежисери обирають саме Хотинську фортецю для історичного й художнього кіно.

Крім “Тараса Бульби”, тут знімалося багато фільмів, зокрема “Гадюка”, “Захар Беркут”, “Балада про доблесного лицаря Айвенго”, “Три мушкетери”, “Чорна стріла”, “Стара фортеця”, “Стріли Робін Гуда”.

Серед недавніх – екранізація кіностудією ім. Олександра Довженка твору відомого українського письменника Юрія Мушкетика “Ясса”.

Легендарні фортечні стіни найкраще передають атмосферу історичних подій. Адже тут справді неодноразово відбувалися великі битви. Основні битви під Хотином відбувались у 1509, 1530, 1621 та 1673 роках.

Ще й сьогодні під замковими мурами можна легко натрапити на кулі від мушкетів чи козацькі люльки. А ще, кажуть, недалеко, пів товщею річкової води ховається справжній скарб часів Хотинської битви.

Після історичного і захоплюючого екскурсу по древній фортеці ми завітали до Кам'янець-Подільського кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського при якому діє Кам’янець-Подільська єпархіальна іконописна школа на честь апостола і євангеліста Луки – це духовний навчальний заклад, що готує не художників, а іконописців, які, перебуваючи в православній традиції, навчаються відтворювати канонічний образ.

Основною метою школи є формування в учнів християнського світогляду, що має базуватися на вченні Господа нашого Іісуса Христа та Його Святої Православної Церкви. Пріоритетом виховання учнів школи є поглиблене вивчення догматики та православної духовності. Кожен вихованець має зрозуміти, що іконопис – це свята справа, яка безпосередньо залежить від внутрішнього стану іконописця. Це означає, що учень стає іконописцем не тільки через безпосередню художню практику, але й, головним чином, через власне духовне самовдосконалення.

Відвідавши навчальні аудиторії школи та оглянувши виставку готових дипломних робіт екскурсовод, учениця іконописної школи, продовжила екскурсію в храмі та допомогла проаналізувати настінні розписи Кам'янець-Подільського кафедрального собору на честь святого благовірного князя Олександра Невського, який побудований у неовізантійському стилі.

По завершенню екскурсії паломники вирушили далі і на шлаху до Києва завітали до сільських храмів Поділля, пройшов стежками дитинства та визначними місцями рідного для духівника Сімейного клубу – священика Іоанна Ружицького села Макова і сусіднього села Шатави, що на Хмельниччині.

Відвідали Хрестовоздвиженський храм села Макова, в якому з малих років отець Іоанн ніс послух, де пройшли найкращі моменти його духовного зростання та становлення та храм на честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова села Шатави, де теж в послусі і молитві проходили його юні роки.

Опівночі 30 червня, знесилені та сонні, але надзвичайно щасливі члени Сімейного клубу повернулися до столиці, подякували Богу за Його милість та благополучно завершену захоплюючу подорож.

 Паломництво залишило яскраві і теплі емоції у кожного паломника. Уся група дякує настоятелю храму Святителя Спиридона Триміфунтського – протоієрею Миколаю Данилевичу за молитовну підтримку подорожі, духівнику Сімейного клубу – ієрею Іоанну та його дружині Анні  Ружицьким за організацію поїздки, екскурсоводам, намісникам та насельникам монастирів і настоятелям храмів які ми відвідали.

До нових зустрічей на засіданнях Сімейного клубу, які після літньої перерви розпочнуться 4 вересня та будуть проходити щовівторка о 19.00  та у наступних паломницьких подорожах!

 

Детальну інформацію можна отримати за телефоном:

+38 (066) 027-57-78 - ієрей Іоанн Ружицький

 

Автор тексту: Олександра Козловська

Фото: всі учасники подорожі

 

ДАЛІ БЕЗ КОМЕНТАРІВ…

ПРЯМОЮ МОВОЮ КІЛЬКА СЛІВ ВІД УЧАСНИКІВ ПОДОРОЖІ:

 

Ірина Шалайко, адміністратор Сімейного клубу:

«Это была увлекательная, насыщенная и богатая на положительные эмоции поездка. Три дня роскошной красоты природы и разнообразия архитектуры.… а мягкий, теплый воздух….!!!

Навсегда оставят особый след в моей душе:

- встреча и благословение, человека с огромным сердцем, Владыки Лонгина; 

- искренний и счастливый взгляд деток из монастырского детского приюта в Банченах; 

- просто потрясающая, будто камерная, ночная служба в Банченах на румынском языке; 

- бесценное сокровище – Боянская икона Божией Матери….

Хочется выразить ОГРОМНУЮ БЛАГОДАРНОСТЬ всей семье о. Иоанна за то, что открыли для каждого из нас такие неземные, казалось бы, места!!! Люблю и ценю Вас!!! Ангела Хранителя вашей семье и неиссякаемой любви!!!

Также, отдельное БОЛЬШОЕ СПАСИБО о. Николаю, настоятелю Киевского храма святителя Спиридона Тримифунтского, за поддержку и содействие в реализации нашей поездки.

P.S. Всем нашим паломникам желаем только позитивных эмоций и светлых дней :-)».

 

 

Олександра Козловська:

«А вот и подошло к концу наше маленькое путешествие на Буковину. Эмоции не передать словами!!! Я хочу выразить свою благодарность прекрасной семье о. Иоанну, Анечке и малышке Анне Иоанновне, которые взяли меня с собой) Это прекрасный подарок за который я вам хочу сказать Огромное Спасибо ❤. За эти 3 дня каждый человек этой поездки поменялся в лучшую сторону и это радует. Я была очень рада познакомиться с новыми людьми и пообщаться с ними, ведь каждый особенный и интересен посвоему! А ещё я была очень рада снова вспомнить румынский и поговорить немного на нём, пускай даже не без ошибок. Очень интересно было побыть на службе, которая проходила на румынском языке в 3 часа ночи в храме с чёрными куполами, а это моя слабость (истории умолчит о том, как же было сложно встать, но зато после этого каждый человек чувствовал себя на седьмом небе от счастья) Также мне очень запомнилась встреча с владыкой Лонгином и его, как всегда, тёплая и очень искренняя улыбка, которая греет даже сейчас . Этот человек делает многое, но очень жалко, что не все это понимают»

 
А ещё я очень рада, что моя самая любимая сестрица Женечка была со мной в этой прекрасной поездке, ты сумела скрасить это путешествие всеми цветами ❤.

Ещё раз Огромное Спасибо всем за эту поездку!!! #Семейный_клуб ❤»

 

 

Женічка Козловська:

 «Я дуже рада, що мала можливість побувати у таких місцях -святинях з усміхненими такими людьми, заводячи нові знайомства. Велике дякую та низький уклін за організацію сім'ї Ружицьких. Не дивлячись на те що у більшості місць я була не вперше, я мала не менш яскраві емоції. У всіх місцях нас приймали з відкритим серцем та розпростертою душою. 
Сподіваюсь, на ще не одну приємну зустріч )))»

 

Антоніна Мироненко:

«Дуже вдячна сім'ї Ружицьких,за чудову поїздку на Буковину адміністратору Ірочці та СІМЕЙНОМУ КЛУБУ , ми були як одна велика сім'я. Вражень не передати словами за три дні ми всі стали близькі. ♥♥♥.»

 

Катерина Оропай:

«Перш за все хотілося подякувати родину Ружицьких за цікаву подорож та теплу, домашню атмосферу...

Найбільше запам'яталася зустріч з Архієпископом Лонгіном, який всиновлює та доглядає за дітьми - сиротами, як рідний батько. 

Також, не обійшлося і без екстриму, встати в 02.30 ранку на ранішню службу в 03.00  ...але наша компанія подолала всі труднощі і в 05.00 з радістю на серці пішла до готелю - досипати...

Обов'язково відвідайте Банченський монастир, Ви не пожалкуєте....»

 

Карта проїзду

Банківські реквізити храму


Релігійна громада парафії на честь святителя Спиридона Триміфунтського в Святошинському р-ні м.Києва ЄДРПОУ 36620918 Рахунок № 26000056145145 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 380775 

Наші контакти

Адреса храму:
м. Київ, просп. Леся Курбаса, 7-Д

Телефон:
044 360 04 77

Email:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.