Прихожани нашого храму повернулися з паломництва містами Європи

.

 Наші в Парижі або подорож у мрію

Агата Крісті колись написала, що подорож це мрія у чистому вигляді. Напевно, точніше про стан тих, хто подорожує неможна сказати. Кожна мандрівка робить людину багатшою на враження, на досвід, одухотворює, окрилює, дає сили до праці. Велике щастя мати змогу подорожувати. У нас давно була мрія побачити Париж, це чудове, овіяне романтикою, місто. І ось одна єдина фраза з традиційного дитячого спектаклю на останньому дзвонику нашої Недільної школи стала тією відправною точкою, з якої почалася наша поїздка.

Упродовж 4-х днів з 3 по 7 жовтня 2018 року група прихожан нашого храму, серед яких більша частина вчителі Недільної школи, на чолі з настоятелем о. Миколаєм здійснили подорож до Мілана, Парижа та Будапешта. Ці міста наповторні, оригінальні за своєю історією, архітектурою, духом: Мілан має свій стиль, Париж – свій шарм, Будапешт – свій характер. Та попри ці типові асоціації, це ще й міста, сповнені великими святинями.

Згадуючи Мілан – елегантне, культурне, привітне місто, особливо хочеться розповісти про його святині та тих людей, які активно і самовіддано служать у ньому.

В аеропорту м. Бергамо нас зустрів настоятель православного приходу св. Амвросія Медіоланського архімандрит Амвросий (Макар), який до призначення в Мілан був проректором Київської Духовної академії. Увесь час нашого перебування в Мілані ми були зігріті його увагою та теплим батьківським ставленням. Напевно так докладно і щиро розказувати про св.  Амвросія та його місто міг лише о. Амвросій.

Шанування св. Амвросія в Мілані можна бачити скрізь. Крім храмів, йому присвячений місцевий университет, у якому ми теж побували. До речі, саме в університетській капелі була відслужена перша служба православного приходу о. Амвросія. Мощі святого заступника міланців знаходяться в базиліці, побудованій ним на місці колишнього язичницького храму. Спрочатку базилика Сан-Амброджо була названа на честь святих Протасія, Гервасія, Назарія і Цельсія, мощі яких були віднайдені святителем. Але після канонізації св. Амвросія вона отримала його імя. Головний престол базиліки Сан-Амброджо зроблений із золота в IX ст. Він прикрашений сценами з життя св. Амвросія. У Мілані зберігся особливий чин літургії, а також св. Амвросій є родоначальником особливого амвросіанського розспіву.

Також у боковій капелі Сан-Вікторе ми мали змогу побачити унікальну мозаїку V ст., на якій св. Амвросій зображений таким, яким був насправді за життя. На ній навіть збережено легку асиметрію обличчя святого.

Свв. Протасій і Гервасій були рідними братами, які витерпіли за Христа жорстокі тортури. Батьком мучеників був св. Віталій Міланський, мощі якого знаходяться у відомій церкві Сан-Вітале в Равенні. Коли свв. Протасій і Гервасій були ув’язнені, їх втішав проповідник Назарій. За допомогу мученикам його жорстоко побили і заслали в Галію. Тому свНазарій став одним із просвітителів Швейцарії та Германії. У Галії він взяв на виховання хлопчика-сироту Цельсія, який став його помічником у проповіді. Коли святі повернулися в Мілан, то прийняли там мученицьку смерть. Їхні мощі віднайшов св. Амвросий Медіоланський у саду, який був за межами тодішнього Мілана, і переніс у міський собор. Нині мощі свНазарія зберігаються в заснованій св. Амвросієм базиліці Апостолів.

У базиліці Сан-Амброджо, в бокових капелах, ми побачили мощі брата і сестри св. Амвросія – праведного Сатира та Марцеліни, шанованих міланських святих. Сестра св. Амвросія була християнкою, ще в молодості дала обітницю чистоти і стала родоначальницею жіночого чернецтва в Мілані, а праведний Сатир допомогав своєму великому молодшому братові у будівництві храмів.

Особливим для нас було відвідування древньої базиліки Сан-Лоренцо, оскільки саме там в одній із капел за вівтарем, покояться мощі св. мучениці Наталії, та храму, де покояться мощі св. Віктора.

Також ми побувати у найбільшому храмі Мілана – Міланському кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці (piazza del Duomo). Це четвертий за величиною християнський храм Європи, споруджений у XIV ст. У ньому знаходяться кілька святинь нерозділеної Церкви, зокрема цвях від Хреста Христового та мощі св. рівноапостольної Фекли, учениці апостола Павла і першої жінки, яка прийняла муки за Христа.

Краса і велич Міланських храмів захоплює і в усьому тут відчутний своєрідний неповторний, не схожий на інші, Міланський стиль.

У древній церкві Сан Віто аль Пасквіроло прихожани о. Амвросія влаштували для нас гостинний обід. Дуже приємно було поспілкуватися із земляками, які мешкають у Мілані, живуть активним християнським життям, допомагають о. Амвросію у його служінні. Це була щира атмосфера дружнього спілкування, у якій ми забули, що знаходимося далеко від дому. Не обійшлося звичайно й без приємних несподіваних зустрічей. Як сказав, о. Василій, який зараз там служить, тут можна зустріти не просто українців, а людей, з якими можеш поговорити на своєму діалекті. А для себе ми відзначили, що люди які мають один і той же послух у церкві, чимось схожі, не залежно від того, у якому куточку світу його несуть. З великою вдячність ми отримали подарунки від приходу: акафісти св. Амворсію та св. Феклі. Звичайно, ніщо так не здружнює як спільна молитва. І вже знаючи так багато про св. Амвросія, якось по-особливому трепетно було разом молитися біля його мощей, читати акафіст святому.

Наступного дня у Парижі під час оглядової екскурсії містом ми побували у церкві св. Женев’єви, побачили унікальний культурно-історичний пам’ятник Пантеон – усипальницю відомих людей Франції, споруджений спершу як церква, храм Сорбонни, церкву Сен Сюльпіс. Ці храми побудовані в стилі Класицизму. Їхню суворість і стриманість розбавляють неповторні яскраві вітражі, чудові органи. До речі, орган церкви Сен Сюльпіс вважають кращим в усій Фрнанції. А при вході в церкву є унікальна споруда: фонтан чьотирьох єпископів, який заворожує своєю красою.

У першу п’ятницю кожного місяця, а 5 жовтня 2018 року було саме таким днем, у соборі Нотр-Дам, відбувається велична подія: на поклоніння людям виносять терновий вінець Спасителя. О 15.00 церква була переповнена людьми з усього світу. Велична і стримана церемонія не залишила нікого байдужими, хоча, звичайно, вона дуже відзрізняється від наших традиційних служб. Нас переповнював симбіоз вражень від поклоніння такій великій Святині, краси неповторних яскравих вітражів, звучання органа.

Також того дня ми відвідали визначні культурні пам’ятки французької столиці: Музей д’Орсе – один з З-х найбільш відвідуваних музеїв Франції і 10-й у світі. Помилувалися картинами Ван Гога, Моне, Пікассо, погуляли в Люксембурзьких садах та набережною Сени, побачили будинок парламенту, Дім інвалідів, міст Олександра III, Лувр і звичайно Ейфелеву вежу.

А наступного дня, 6 жовтня, ми гуляли Елисейськими полями та Монмартром. На Монмартрі ми відвідали церкву свПетра та Собор Сакре-Кер або як його ще називають Собор Святого Серця  – католицький храм, побудований на межі XIX  – початку XX ст. в римоізантійському архітектурному стилі.

Повертаючись додому, у неділю 7 жовтня, ми молилися на Літургії в церкві св. Трійці в Будапешті, яка знаходиться на набережній Дунаю. Після Літургії ми побачили Собор св. Стефана, який займає більшу частину площі святого Іштвана. Нас вразила його велич та краса: довжина собора — 87,4 метри, ширина — 55 метрів, а висота — 96 метрів. Це одна з найвищих історичних пам’яток Будапешта. З боків головного фасаду знаходяться дві дзвіниці, а на правій – найбільший дзвін країни вагою 9 тон. Над центральним входом собору є напис латинською мовою “Ego sum via veritas et vita” – “Я є шлях, істина і життя”. Ці слова стали для нас напутніми на завершення подорожі.

Звичайно, завжди приємно повертатися додому, і рідна Лавра з висоти польоту така гарна, а все ж залишається легкий щем на серці. З понеділка знову ми всі розбіглися по своїх справах, а наше взуття ще пам’ятає шелест осіннього листя на французьких вуличках, вирішуємо свої проблеми, а в пам’яті раз по раз зринають милі краєвиди і в серці продовжує звучати шарманка. Ця подорож назавжди залишиться у наших серцях, як прекрасна уже здійснена мрія. Ми щиро дякуємо всім, хто допоміг її здійснити.

 

Карта проїзду

Банківські реквізити храму


Релігійна громада парафії на честь святителя Спиридона Триміфунтського в Святошинському р-ні м.Києва ЄДРПОУ 36620918 Рахунок № 26000056145145 в ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 380775 

Наші контакти

Адреса храму:
м. Київ, просп. Леся Курбаса, 7-Д

Телефон:
044 360 04 77

Email:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.