Наші прихожани відвідали Свято-Успенську Святогірську лавру
З 2 по 4 жовтня 2020 року прихожани парафії Спиридона Триміфунтського на чолі з о. Іоаном здійснили паломницьку поїздку до Свято-Успенської Святогірської лаври із зупинками у Мгарі, Ізюмі та Харкові.
Своїми враженнями від паломництва поділилася прихожанка нашого храму Людмила Волошина:
«Перша вечірня зупинка у Мгарському Спасо-Преображенському монастирі запам’яталася теплою гостинністю, атмосферною екскурсією і мала трохи таємничий характер, оскільки відбувалась ввечері і все, про що розповідали потрібно було уявляти настільки, наскільки це дозволяла уява кожного з паломників. Дуже вразила величність головного храму монастиря, багато святинь, яким ми мали змогу вклонитися, та різьблений іконостас, відтворений у стилі гетьманського бароко. Пощастило разом із братією монастиря пройти хресний хід та послужити молебень у монастирській каплиці.
Суботній ранок зустрів паломників гарною погодою і ранковою службою у кафедральному соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці. У соборі покояться мощі багатьох святих: Афанасія III Пателарія, патріарха Цареградського, Лубенського чудотворця, який захоронений за грецькою традицією: сидячи в раці; мощі Харківських архієпископів: святителя Мелетія (Леонтовича) та священномученика Олександра (Петровського).
Потім ми відвідали Покровський чоловічий монастир, на території якого є шість православних храмів, мали чудову екскурсію, познайомилися з історією ікони Пресвятої Богородиці Озарянської, вклонилися святиням монастиря та навіть піднялися на дзвіницю, звідки відкриваються мальовничі краєвиди чудового міста.
Родзинкою цього дня була гостина у о. Сергія, настоятеля храму Усікновіння глави Іоана Предтечі. У цьому храмі знаходиться єдиний у світі вітражний іконостас роботи німецьких майстрів, який подарув у кінці XIX століття заможний книговидавець Михайло Юзефович. Приємне спілкування з о. Сергієм продовжилось за гостинним чаюванням, а потім ми знову вирушили в дорогу, уже до Святогірської лаври.
Невелика втома від переїзду зникла, як тільки ми ступили на благодатну землю Святих гір. Екскурсія в музеї лаври відкрила нам двері в історичне минуле цих святих місць. Багато цікавих експонатів, розповідь про людей, які жили в різні часи в лаврі та панорама архітектурних споруд дали змогу надалі глибше поринути в цю неповторну атмосферу.
Останній день паломництва почався недільною ранковою службою з акафістом святителю Димитрію Ростовському та водосвятним молебнем, Літургією з Причастям, а опісля була екскурсія крейдяними печерами, яка залишила незабутні враження для багатьох, хто вперше тут побував. Милістю Божою, пощастило потрапити на територію чернечого скиту на честь Усіх Святих, який побудований у зруб, тобто без жодного цвяха, і своєю архітектурою викликає асоціацію з казкою про трьох богатирів. Прочани помолилися на могилі духівника Святогірської лаври архімандрита Серафима, приклалися до ікон Всесвятського храму і вирушили до Ізюма.
Ізюм зустрів нас пожежею біля Свято-Вознесенського кафедрального собору, і всі наші паломники швидко виявили намір боротися з бідою…. Але, на щастя, з цим справилися професіонали J. А ми із задоволенням пішли знайомитися з історією чудотворної ікони Пісчанської, з якою пов’язане життя святителя Йоасафа Білгородського, слухати змістовну розповідь про історію цього краю та храму з його численними святинями.
На зворотньому шляху не могли не зупинитися біля місця, де впав літак із хлопцями-курсантами. Помолилися, поплакали…
Паломницька подорож була такою насиченою, цікавою, а найголовніще – благосною і щирою, що можна сказати тільки одне: «Хочемо ще!»