Відбулаcя паломницька поїздка наших парафіян до Єрусалиму
"И я, Иоанн, увидел святый город Иерусалим, новый, сходящий от Бога с неба, приготовленный как невеста, украшенная для мужа своего." (Откр.21:2)
Наша екскурсія розпочалась з самої старовинної дороги, якій вже більше 4 тис. років і тягнеться вона від самого Риму, уздовж побережжя Середземного моря і до Єгипту, назва якій Віа Маріс (у перекладі з латині «приморська дорога»). У Біблії «приморська дорога» згадується в Старому Заповіті (Іс.9:1) і в Новому Заповіті: «земля Завулонова і земля Неффалимова, на дорозі приморській, за Йорданом, Галілея язичницька» (Мф.4:15). Тобто вже з перших кроків по Святій Землі перед нами оживали цілі тексти зі Святого Письма.
Завдяки сприянню Паломницькому Центру УПЦ та нашої парафії св. Спиридона Триміфунтського 13 прихожан нашого храму на чолі з священиком Юрієм мали змогу відвідати Святу Землю. Наші парафіяни були включені складу великої групи, що налічувала 50 чоловік, гідом якої був ігумен Аліпій, (Світличний), завдяки розповідям якого сім днів пролетіли як мить. Незабутні враження переповнюють наші серця.
З аеропорту на комфортабельному автобусі ми відразу поїхали на гору Фавор – місце Преображення Господа. Там у грецькому православному монастирі приложились до чудотворної Акафістної ікони Божої Матері. Згодом поїхали до церкви св. Архангела Гавриїла в Назареті, яка вражає як своїм архітектурним стилем, так і внутрішнім оздобленням. Вітражні вікна, мозаїки, але коли спускаєшся в грот – відчуваєш спокій і неповторну атмосферу цього Святого місця. Потім проїхали вздовж Генісаретського озера до Магдали: монастиря св. Марії Магдалини, де ми скупались в родонових джерелах.
Другий день паломницької подорожі ми розпочали з відвідування храму Дванадцяти апостолів в Капернаумі, потім ми поїхали до Табхи – Церкви Примноження хлібів та риб з цікавими мозаїками на біблійну тематику. В дворі збудований фонтан з семи кранами у вигляді риб, в якому плавають золоті і срібні рибки.
Потім проїхали до ріки Йордан на місце Хрещення Спасителя. Після омовіння в Йордані нас охопила незвичайна радість.
Неподалік від Йордану в Іудейській пустині ми побували в монастирі Герасима Йорданського.
На маленькому виступі скелі ущелини Ваді Кельт знаходиться монастир преподобного Георгія Хозевіта. Піднявшись до монастиря, ми попали ніби в гостинну кімнату в печері, де нас пригостили прохолодними напоями. Південна частина виходить на балкон, що звисає над безоднею, з якого відкривається дивовижний краєвид.
З пустелі ми поїхали в Віфанію до гробниці Лазаря Чотириденного, після чого переїхали до Віфлеєму. Там ми побували на ранній літургії в храмі Різдва Христового, де всі змогли причаститись і спуститись до гроту Різдва, де встановлена срібна Віфлеємська Зірка.
Після цього ми поїхали в Єрусалим на Єлеонську гору – монастир «Отче наш», де Ісус учив Своїх учнів молитві «Отче наш». В храмі монастиря, в прилеглій галереї і в дворі комплексу нараховується близько 160 табличок з текстом молитви «Отче наш» на різних мовах, композиція яких постійно поповнюється. Також на Єлеонській горі ми змогли вклонитись відбитку стопи Ісуса Христа на місці його Вознесіння.
Потім ми пройшли до Спасо-Вознесенського монастиря з дзвіницею висотою 64 метри, збудованого начальником Російської Духовної Місії в Єрусалимі архімандритом Антоніном (Капустіним).
Там же, на горі Єлеон, над місцем явлення Воскреслого Христа учням, на місці сповіщення Богородиці про Її Успіння, знаходиться монастир «Мужі Галілейські».
На західному схилі Єлеонської гори знаходиться Гефсиманський сад. До наших днів збереглась лише його частина, хоча досі плодоносить вісім олив, які посаджені, ще в І ст. н. е. В саду також знаходиться грот, в якому молився Ісус, коли він віддалився від апостолів. Біля Гефсиманського саду знаходиться церква Успіння Пресвятої Богородиці, де в напівпідвальних приміщеннях знаходяться гробниці Іоакима та Анни (праворуч від вівтаря) та Йосифа Обручника (ліворуч від вівтаря). В самій нижній частині храму, знаходиться гробниця, куди апостоли поклали тіло Богородиці після Її Успіння.
В монастирі Святої Марії Магдалини, за високими воротами ми ніби потрапили в райський куточок, де все в зелені та панує спокій. На території монастиря ми побачили грот з надписом: "Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть во искушение". За переказами, в цьому гроті заснули Петро, Яків та Іоанн під час молитви Ісуса перед арештом. А в церкві знаходяться мощі княгинь Єлизавети Федорівни та Варвари. Однією з унікальних святинь монастиря є ікона Божої Матері Смоленської «Одигитрія». Ця ікона залишилась непошкодженою після пожежі в ліванському селищі Риханія. Вона допомагала зупинити там епідемію чуми. Пізніше прихожани подарували ікону митрополиту Ліванському Іллі, якому одного разу приснився сон в якому свв. великомучениці Єлизавета та Варвара просили передати цю ікону ігумені Марії. Коли митрополит Ілля вручав цю ікону Марії, ікона була чорною від часу і зображення не було видно. А на ранок сестри побачили, що ікона оновилась.
Четвертий день нашої подорожі розпочався з поїздки в старовинну столицю Іудеї – Хеврон. А саме з печери Махпела (в пер. подвійна печера) – могили праотців, де поховані Авраам, Ісаак та Яків, а також їх жінки Сарра, Ревекка і Лія. Ця споруда зі стінами висотою 12 метрів належала царю Іудеї – Іроду Великому, складається з кам’яних блоків (найбільший з них 7,5 х 1,4 м.). Для іудеїв – це друге по святості місце (після Храмової гори). Нажаль, всередину ми не змогли потрапити, оскільки відбувалась служба у іудеїв, і біля гори нас зустріли військові, які охороняли територію.
Далі, просуваючись вузькими дорогами арабських мікрорайонів, нас привезли до Мамврійського дуба, де Аврааму «явился Господь у дубравы Мамре, когда он сидел при входе в шатёр, во время зноя дневного» (Быт.18:1). Знаходиться він на території монастиря Святої Трійці в Хевроні, за 3 км от печери Махпела.
Наступна на нашому шляху святиня - Лавра св. Сави Освященного. На територію цього чоловічого монастиря можуть зайти тільки чоловіки, а жінкам винесли частки мощів св. Сави и іконку святого. Згодом ми відвідали печеру Феодосія Великого – перший общинний монастир – кіновія.
Після цього ми переїхали в Бейт-Джала до храму и печер святого Миколая. За переказами, святитель Миколай жив в одній з печер, коли відвідав місце Різдва Христового в Віфлеємі, під час свого паломництва на Святу Землю в 312–315 рр. В Єрусалимському патріархаті досі зберігається текст, написаний його рукою.
5-й день почався з Горненського жіночого монастиря, заснованого архімандритом Антоніном (Капустіним) в 1871г. в місті Эйн-Карем. Згодом ми відвідали монастир Хреста в долині Чесного Хреста Господнього, який всередині нагадує італійське подвір’я. Деякий час в стінах цього монастиря жив грузинський поет Шота Руставелі.
Потім нам показали те місце, яке сподівається уникнути кожен християнин, і мусульманин, і іудей – Гай Бен Геном (долина синів Генома), або Геєна вогненна. «А Я говорю вам, что всякий, гневающийся на брата своего напрасно, подлежит суду; кто же скажет брату своему: "рака”, подлежит синедриону; кто же скажет: "бузумный» (Мф. 5, 22). З вигляду – це звичайна ущелина на південному заході від Єрусалиму, але і досі це місце вважають мерзенним, пам'ятаючи про те, як в давнину ізраїльтяни в цій ущелині спалювали своїх дітей в жертву богові вогню Молохові. Згодом це місце перетворилося на звалище, де постійно спалювали сміття і кидали трупи страчених злочинців.
На 6-й день ми відправилися в пішохідну екскурсію по старій частині Єрусалиму: відвідали місце народження Діви Марії і пішли по Віа Долороса - Хресному шляху Спасителя: це і місце, де Пілат звершив суд, Олександро-Невське Подвір'я з Судними воротами, і місце побиття Спасителя – страшно було усвідомлювати, що відбувалося в цих стінах 2 тис років тому. Неподалік від цього місця ми відвідали Темницю Христа - місце, де Він чекав суду й страти.
В ніч з суботи на неділю ми мали можливість побувати на Літургії в храмі Гробу Господнього – місце зосередження величезної кількості святинь, місце єднання всіх християнських конфесій, місце, де складно бути атеїстом. Мимоволі згадується вірш - «блаженны не видевшие и уверовавшие» (Ин.20; 29).
Фінальний день нашого паломництва розпочався в місті Лідда з відвідування храму і гробниці Георгія Побідоносця. Потім переїхали в Тель-Авів-Яффо, відвідали декілька святих місць, після чого була фінальна крапка – відпочинок на березі гостинного Середземного моря.
Хочеться сказати, що ця поїздка була не лише корисною для душі, але вона значно зблизила і познайомила наш прихід. Відразу ж згадалися слова Неоніли Ворсиної, заступника директора Паломницького Центру УПЦ: « Ви - вже паломники. Ви – одна сім'я», - з цих слів, знаходячись в галереї «Соборній» ми вже в думках занурилися в атмосферу поїздки на Святу Землю.
Власне, перші паломницькі подорожі у християн почалися з IV ст. в Палестину, саме там, де здійснювалися божественні діяння Спасителя. Виходить, що ми зробили справжнісіньке паломництво «по стопах Христа» - саме так називалася програма нашої поїздки, гідом якої був ігумен Аліпій (Світличний). Тому бажаю кожному відвідати Святу Землю синів Авраамових і відчути себе справжнісіньким паломником.
Прихожани: Катерина Коноваленко та Юлія Тонковид