Розповідь про паломництво наших парафіян до святинь Італії та Греції (Частина 2. Салоніки - Патри)
Продовження розповіді
Рано-вранці в понеділок, 9 грудня, з допомогою транспорту від приходу свт. Амвросія Медіоланського, наша групу прибула в аеропорт Мілан-Бергамо, звідки ми відлетіли до Салонік. Салоніки – друге за величиною після Афін місто у Греції.
В аеропорту Салонік нас зустрів вже знайомий нам з минулого року водій Васіліос, який супроводжував нас протягом всього перебування у Греції. Прямо з аеропорту ми відправились в храм святого великомученика Димитрія Солунського, який також вважається і покровителем Салонік. Мощі святого знаходяться у північній частині храму у мармуровому ківорії. Також у цьому храмі знаходяться мощі святої мучениці Анісії. Місцевий священик храму на ім’я отець Астерій дав декому з наших парафіян ватки з миром, яке виходить від мощів святого.
В Салоніках ми також відвідали кафедральний собор на честь святителя Григорія Палами, де й почивають мощі цього святого, який жив у XIV столітті і був архієпископом цього міста. В цьому прекрасному храмі, розписаному у візантійському стилі, наш настоятель отець Миколай розповів нам про правила або канони розпису храму. Ми дізнались, що в православному храмі кожна ікона має своє чітко прописане й богословськи обґрунтоване місце.
В Салоніках ми не могли довго затримуватись, адже того ж дня нас очікувала довга дорога до острова Евбея, де знаходяться мощі нашого земляка, вихідця з України – святого праведного Іоанна Руського. Майже 500 км ми проїхали від Салонік до острова Евбеї, милуючись красою грецької природи, щоб потрапити до святого, який народився на нашій, українській землі. Добрались ми до евбейського селища Прокопіон вже досить пізно і храм з мощами святого був зачинений.
Під час вечірньої бесіди о. Миколай розповідав нам про житіє і чудесасвятого Іоанна Руського, які траплялись по його молитвам. Святого Іоанна ще під час його земного життя шанували не лише християни, але й мусульмани, серед яких він жив.
У вівторок зранку, 10 грудня, ми з благоговінням і трепетом підходили до мощів праведника. В храмі звершувалась Літургія, за якою всі ми причащались. Святий Іоанн став для нас ще одним близьким святим, до якого ми припадали з вірою в своїх проханнях та молитвах. Цікаво, що вже після Літургії і молитви перед мощами багато хто з нас виходили з храму, гуляли навколо нього і знову ж заходили, ніби згадавши щось ще недоказане святому, щоб знову і знову помолитись йому, такому рідному й близькому, благодатна присутність якого так сильно відчувалася.
Після Літургії настоятель храму о. Іоанн, який вже багато років знає нашого настоятеля о. Миколая, приділив нам увагу, розповів про життя праведного, про чудеса, які траплялись по молитвах святого. Одне з них перекажемо. Одній жінці, яка була на п’ятому місяці вагітності, лікарі сказали, що у неї тяжка хвороба – рак. «Необхідно перервати вагітність та починати курс хіміотерапії, - казав лікар – ви ще молоді, життя ми вам збережемо, а потім ще народите здорових дітей. Я не маю жодних сумнівів щодо достовірності аналізів. Обміркуйте все вдома, а на ранок чекаю вас у лікарні». Жінка подивилась на чоловіка, нічого не промовивши йому, звернулась до лікаря: «Лікарю! Я не буду чекати завтрашнього ранку, я відповім Вам вже й зараз. Я не дозволю вбити моє дитя, але збережу його, і нехай буде так, як має бути. Робити аборт я не буду!». Лікар прийняла таке рішення жінки.
Ввечері, перед тим як лягти спати, жіночка слізно молилась перед іконою Спасителя: «Господи! Невже у тебе немає жодного святого для мене? Пошли мені його на допомогу, щоб я була змозі народити дитя, навіть ціною свого життя!». Вона наполягала на житті для дитяти. Уві сні жінка побачила чотири раки (гроби) з мощами чотирьох святих, і наче Сам Господь промовляв до неї: «Чадо моє! Не одного, а чотирьох святих Я маю я для тебе». І тут відкривається одна рака, з якої піднімається прекрасний юнак, прикладаючи руку до грудей та вклоняється перед молодою жінкою зі словами: «І дитя ти народиш, і сама залишишся живою. Я – Іоанн, що із Росії». Жінка прокинулась, швидко піднялась, розбудила чоловіка і повторила йому ці слова. Пройшов час і ця жінка приїхала до святого Іоанна з малятком, яке не повинно було народитися на світ.
Святий праведний отче Іоанне, моли Бога за нас!
Після Літургії й обіду в місцевому ресторанчику, що розташований поряд з храмом, ми готувались до від’їзду. Так не хотілось залишати цього святого місця! Так хотілось, щоб час зупинися! Так хотілось ще і ще постояти й поговорити зі святим праведним Іоанном!
Далі наші стопи направились в центр Греції, в область Беотію, де знаходиться відомий на всю Елладу монастир преподобного Луки. Цей святий був монахом і жив у далекому X столітті. Їхали ми досить довго, і коли прибули на місце, то зрозуміли чому. Монастир древній, візантійський. Відчуття, немов попадаєш в інший світ, ніби переносишся у часі. І якби не наявність мобільних телефонів, то це відчуття було б ще сильнішим.
Монастир розташований на схилі гори. З обителі відкривається чудовий вид на долину, вкриту оливковими садами. Вид захоплюючий! І тут Господь, молитвами преподобного Луки, явив нам знамення. Ніби й сам святий привітався з нами. Коли ми заходили в монастир, накрапав дощ. Однак, як тільки ми вийшли з храмів обителі – над монастирем і над нами з’явилась райдуга, яка є біблійним символом примирення між Богом і людьми після всесвітнього потопу.
Того ж дня пізно ввечері ми добрались до міста Лутракі, де зупинились в готелі. Місто знаходиться на Коринфському перешийку, що поєднує континентальну Грецію з півостровом Пелопоннес.
На другий день з самого ранку, 11 грудня, коли на дворі було ще темно і сонечко ще спало, наш автобус піднімався на висоту 700 метрів на рівнем моря, де розташований жіночий монастир на честь преподобного Патапія. Ми зайшли в храм обителі, де монахині звершували утрені молитвослов’я. Була дуже молитовна атмосфера.
Після закінчення утрені ми вишли з храму і, о чудо, вже був день, сонце зійшло і перед нами відкрилась запаморочлива панорама з краєвидами континентальної Греції, яка переходила в півострів Пелопоннес.
І знову багатокілометрова подорож Грецією. Наступна зупинка у монастирі Мега Спілеон поблизу міста Калавріта, де знаходиться Великопечерна ікона Богородиці. Згідно з переказами, двом благочестивим монахам і рідним братам по плоті, Симеону та Феодору, явилась Пресвята Богородиця і сказала, щоб вони відправились у місто Калавріта і віднайшли Її ікону. В цьому ж місті жила одна дівчина, що пасла худобу, на ім’я Єфросинія. Якось вона помітила, що одне козенятко на деякий час зникає, а повертається з мокрою борідкою. Дівчинка розвідала, що воно бігає за водою у сусідню печеру, у якій б’є джерело. Вночі Пресвята Богородиця з’явилась їй і наказала чекати на братів-монахів, разом з якими Єфросинія повинна знайти Її образ. Коли брати прийшли, всі разом з увійшли в печеру та взяли святу ікону. В ту ж мить вони побачили у кутку величезну змію, що хотіла накинутись на них. Однак, раптом від ікони вийшла блискавка, яка вбила ту змію. Саме на цьому місці був заснований монастир, а святе джерело б’є і в наш час. Знаходиться в обителі і святий образ Богородиці, який від часу потемнів, але не втратив своєї чудотворної дії для всіх, хто з вірою просить заступництва Богородиці.
Продовжуємо наше паломництво далі, на нашому шляху місто святого апостола Андрія Первозванного - Патри. Недалеко від центра міста, поряд з морем, розташований кафедральний собор на честь Апостола. Поряд з відносно новим собором стоїть старий храм, що побудований на місці мученицької кончини апостола Андрія, який був розіп’ятий на хресті Х-подібної форми. В кафедральному соборі знаходяться залишки самого хресті, а також глава апостола. Поряд з храмом знаходиться джерело святого апостола Андрія. Джерело цікаве ще й тим, що незважаючи на його розташування за метрів 50 від моря з солоною водою, вода в ньому прісна.