29 квітня 2023 року батьки та учні Недільної школи, яка діє при нашій парафії, звершили паломництво у Кагарлицький жіночий монастир святої великомучениці Варвари зі святинями Єрусалиму.
Помолившись за Божественною Літургією, паломники познайомилися з історію та архітектурою монастиря. Пізніше настоятелька монастиря ігуменя Варвара провела екскурсію по монастирю та відкрила монастирські святині для поклоніння. Серед яких велика кількість святинь із Єрусалиму. Особливістю даного монастиря є копія Гробу Господнього та пещери у Гефсиманії, у яких закладені камені зі Святої Землі.
Насамкінець всіх запросили на монастирський чай та зробили спільне фото на памʼять про чудову поїздку.

До свята Світлого Христового Воскресіння волонтери нашого храму стали посередниками для благодійної громади, учасники якої приготували паски для військових, поранених та знедолених людей.

Паски змогли спекти завдяки нашій постійній партнерці Ірині Романенко. Волонтерська платформа нашого храму забезпечила їх доставку для Стрілецької роти військової частини А7040, Товариства інвалідів м. Києва «Захист», до Київської міської психіатричної лікарні № 1 імені І.П. Павлова, у в’язниці в Миколаївську та Житомирську області.

Решту пасочок роздали знедоленим людям на Київському вокзалі та тим, хто від початку війни перебуває під опікою парафії.

Активну участь в цій акції взяли Ярослав Гавриленко, Олексій Гончарук та Юлія Панченко.

16 квітня 2023 року відбулося свято Пасхи Христової. 

Ми вдячні Богу за Його милість і благословення, що цього року прийшла дуже велика кількість людей. 

На нашій парафії триває активна волонтерська робота за такими основними напрямками:

1) Допомога для воїнів ЗСУ: харчі (консерви, печиво, горіхи), ліки, шкарпетки та засоби гігієни. Упродовж звітного періоду відправлено допомогу в 15 різних точок (110 бригада, 116 бригада ТрО, 239 батальйон 129 бригади ТрО, 241 та 130 батальйони 112 бригади ТрО, 24 аеромобільна бригада ім. Короля Данила, 102 сталева бригада ім. Вітовського, 10 гірсько-штурмова бригада, 206 бригада, 46 бригада, 52 бригада, 197 бригада, 25 бригада, 54 бригада; у військові частини 4804, А7376, А7374)

2) Допомога пораненим, які перебувають у госпіталях Києва і в польових госпіталях у зоні бойових дій (передано продукти харчування, готові страви, ліки, матеріали для перевʼязок, памперси).

3) Виготовлення й відправка на фронт окопних свічок.

4) Постачання волонтерам матеріалів для виготовлення маскувальних сіток.

5) Гуманітарна допомога (продукти харчування, одяг) дітям на звільнених і тимчасово окупованих територіях через Фонд «Крила Добра».

6) Допомога Флорівському та Кирилівському монастирям м. Києва продуктами харчування.

7) Надання матеріальної та гуманітарної допомоги парафії на честь Касперівської ікони Пресвятої Богородиці в м. Херсоні (настоятель – о. Іоан Гордієнко) на постійній основі.

8) Співробітництво з Фондом інвалідів Києво-Святошинського району (допомога інвалідам Святошинського району).

9) Співпраця з Фондом «Help for Ukraine».

10) Регулярна допомога нужденним готовою їжею, одягом і взуттям; надання адресної допомоги інвалідам.

11) До Різдва передано подарунки дітям, які перебувають у Київській міській психіатричній лікарні № 1 імені І. П. Павлова.

12) Уже рік триває тісна співпраця волонтерської платформи і ТОВ «Київський ББК».

Упродовж звітного періоду відбулася зустріч настоятеля нашої парафії о. Миколая із волонтерами.

Волонтерська платформа нашого храму отримала подяку від ГО Волонтерського центру «Пліч-о-Пліч Україна» та виписку з Національного Реєстру Рекордів України за участь у благодійному проєкті «Млинці для ЗСУ».

Волонтери нашого храму за участь у проєкті «Млинці для військових» разом з іншими учасниками потрапили в Книгу рекордів України.

7 березня 2023 року нашій волонтерській платформі урочисто вручено виписку із Національного Реєстру Рекордів України.

Щиро вітаємо всіх наших прихожан і волонтерів, які були причетні до цієї акції! Насамперед тих, хто безпосередньо готував млинці, зокрема Ірину Діденко, Людмилу Плохотнюк, Діану Лазаренко, Олену Ковальову та координатора цієї діяльності – Юлію Панченко.

Стаття з такою назвою була опублікована на сайті італійської християнської загальноосвітньої школи «Реджіна Мунді» у місті Мілан (Італія), яку відвідала група дітей і молоді нашої парафії разом з отцем Миколаєм Данилевичем 23 січня 2023 року. В статті описуються враження від спілкування з нами наших нових італійських друзів на чолі з директором школи Маттео Северніні.

Нижче подаємо переклад статті українською мовою.

Велика жовта кімната, довгий стіл, за яким сиділо з десяток учнів школи «Regina Mundi» з середньої та старшої школи, кілька викладачів і наші нові друзі (молодь з України – прим. перекладача). Кожен представляється, розповідає щось про себе, а потім починається насичений діалог про школу та освіту. «Що вам подобається в цій школі?» — запитує українська студентка. Серед усіх відповідей переважає одна, яка найчастіше повторюється в устах наших студентів: «Нам дуже допомагають вчителі, і ми допомагаємо один одному». «З учителями дружба, а не страх». «Мені подобається, що вчителі заохочують нас, вони допомагають нам, вони ніколи не кажуть, що ти для чогось не створений», — наголошують один за одним наші студенти.

Це спостереження найбільше вражає українських хлопців та дівчат, і вони це відразу помічають і підкреслюють різницю зі своїм досвідом: «Ми здивовані таким ставленням, що кожна людина, кожен студент має значення», і вони кажуть нам, що зазвичай їхні вчителі оцінюють їх лише на основі оцінок і що немає реальної допомоги і супроводу для тих, кому важко вчитися: «у нас не так, вчителі в нас не вірять».

Маттео – директор школи, вступає в розмову і, посміхаючись, і охоче пояснює, що це не скрізь [в Італії] так. «Те, що ви помітили, ця унікальність у стосунках з учнями, той факт, що учні є дорогоцінними, — це досвід, який мають не всі учні в Італії. Це досвід, отриманий у цій школі, і який випливає з певного уявлення про освіту. Оскільки освіта приходить лише через справжні стосунки, вона пов’язана з вашим глибоким змістом. Освіта полягає в тому, щоб дізнатися, для чого ми створені, і тому це шлях, який можна пройти разом – учителі та учні».

Одразу впадає в око, як у цьому діалозі ми самі трохи більше відкрили розуміння «хто ми»; так, тому що це завжди буває так: ти заново дізнаєшся, ким ти є насправді сам на зустрічі, коли маєш розповісти про себе, тобі доводиться звітувати про те, що ти говориш, чому і як ти щось робиш. Ми можемо сказати, що це більше усвідомлення є першою квіткою вдячності цього ранку.

Але діалог триває і Маттео, отримавши декілька запитань, розповідає про драматичне та дивовижне походження школи Луїджі Джуссані в Кампалі (Уганда), де він провів останні 10 років (в якості директора – прим. перекладача). «Школа в Африці народилася внаслідок війни, яка тривала понад 20 років, у якій з 1986 по 1989 роки загинуло понад 100 000 людей», а також «з історії деяких жінок, які постраждали від найжахливіших речей під час війни».

Але в певний момент свого нещасного життя ці жінки, які вижили і які потім просто хотіли дозволити собі померти (від відчаю – прим. перекладача), зустрічають Роуз – медсестру, яка починає жити поряд з ними, поділяючи з ними їхній досвід життя: «Кожна з нас має безмежну цінність, яку ні зло, яке ми самі вчинили чи від якого ми самі постраждали, не може ні зменшити, ані нівелювати. Тебе люблять!". Ці жінки повірили в це і почали піклуватися про себе, і вони хотіли мати школу для своїх дітей, щоб вони також могли знати, наскільки вони цінні.

Одразу згадується біль і зло, яке війна приносить Україні, у життях цих хлопців і дівчат та багатьох їхніх друзів. Ця паралель кидається в очі й запалює надією, оскільки в історії Маттео ясно, що війна — це не останнє слово, як це було для жінок медсестри Роуз. Але є щось, що змінює їхні обличчя вже тепер.

В наших українських друзів очі живі, усміхнені, обличчя спокійні. Загалом, ці 16 українських студентів є такими самими, яких ви зустрічаєте будь-де.Це звичайні хлопці і дівчата. Але разом з тим, вони якісь і незвичайні, тому що ці наші нові друзі приїхали з Києва, з України, з цієї землі, яка страждає від війни, що триває вже майже рік.

Кажуть, що очі не обманюють, але звідки ж тоді береться це, здавалося б, незрозуміле щастя? Неможливо не бути враженим, а тому виникає запитання: «Нас дуже вражають ваші обличчя, мир і спокій, навіть ваше щастя, але ж ви живете в одній з найважчих ситуацій, з якими може зіткнутися людина – в умовах війни. Звідки все те, що ми бачимо на вашому обличчі?». «Ми живі, наша сім’я жива, у нас є дім», – це те, про що ніхто з нас не думав, коли сьогодні вранці вставав з ліжка. «Бог з нами». «У нас є надія», — відповідають українські дівчата і хлопці.

Отець Миколай, здивований і вдячний за запитання, відповідає глибоко роздумуючи. «Мені здається, що мені допомагає віра в Бога. Я почуваюся впевненим, незважаючи на агресію і негатив, які є навколо нас». І продовжує далі: «Ми повинні робити все, що можемо, і будувати життя. Я хотів вивезти дітей з України [до Італії], щоб показати їм позитив, тому що позитив може почати процвітати навіть всередині негативу. Ми повинні робити позитивні речі, особливо у складних обставинах». І ще: «Любов змінює іншого, хто є поруч з нами. Христос прийшов і приніс любов, і лише починаючи звідси ми можемо почати зміну суспільства». Історія жінок в Африці є свідченням того, що це саме так, що зло не перемагає, що від зла можна врятуватися, коли на тебе дивляться як на дорогоцінний дар.

Маттео наполягає: «Ви відповідаєте за цю надію перед світом. Дивлячись на вас, я вбачаю великий знак того, що означає ця надія». Отець Миколай завершує, нагадуючи Євангеліє від Луки 17,2: «Царство Небесне всередині вас є», і додає «Погляньте, це Царство Небесне відбивається в обличчях нашої молоді, яке ви зауважили».

Потім була екскурсія по школі, після чого кінцеве спільне фото, всі разом, щоб зафіксувати цей момент краси. Вдячність така велика, і ми продовжуємо знімати знову, останнє фото, і було дуже важко розлучитися з нашими новими друзями.

• Тепер ви належите нам! — каже директор.

• А ви нам! — відповідає православний отець, який, зворушено посміхаючись, запрошує всіх нас до України.

Оригінал статті за посиланням:

https://scuolareginamundi.it/voi-adesso-ci-appartenete/